«Жовтневий переворот» 1917 р. поклав край антисемітизму як державній політиці в новоствореній Країні Рад. Офіційно юдофобія розглядалася як негативна спадщина Російської імперії і протиставлялася ідеї пролетарського інтернаціоналізму, що панував у 1920-х рр. в СРСР. Утім, із часом ідеологія країни змінювалася. Місце позанаціонального пролетарського інтернаціоналізму зайняв «радянський патріотизм». Об’єднувачем «братніх» народів СРСР практично на офіційному рівні був визнаний російський. Про це свідчить масова поява таких творів, як роман В. Вишневського «Мы, русский народ». Проте, і тоді позитивне ставлення до євреїв зберігалося.
Перші паростки державного антисемітизму з’явилися в СРСР у другій половині 1930-х рр. Цей процес призупинився під час Другої світової війни, а саме німецько-радянської (1941–1945 рр.), з початком якої урядом СРСР навіть було ініційовано створення Єврейського антифашистського комітету (ЄАК). Основними напрямками діяльності комітету були: встановлення міжнародних зв’язків з єврейськими громадами країн антигітлерівської коаліції; матеріальна допомога Червоній армії; поширення інформації щодо геноциду євреїв з боку нацистської Німеччини та її союзників; пропаганда героїчних вчинків євреїв-воїнів Червоної армії; участь євреїв у русі опору. За роки існування ЄАК здійснив величезну роботу: мобілізував фінансовану США програму ленд-лізу, зробив вагомий вклад у здобуття для СРСР підтримки багатьох країн світу тощо. Зокрема, з ініціативи ЄАК єврейськими комітетами допомоги СРСР, утвореними в США, було придбано для Червоної армії 1 000 танків, 500 літаків, військове обладнання та амуніцію.
Після закінчення війни основна діяльність комітету поступово перейшла на засудження поширення в СРСР антисемітських настроїв, а також на допомогу євреям, які поверталися на визволені від нацистів території. ЄАК офіційно не підтримував виїзд євреїв з СРСР до Палестини, проте агітував на створення єврейської автономії в Криму, наголошуючи на виняткових стражданнях і втратах, яких зазнав єврейський народ під час війни. Згодом це також стало приводом для організації урядом кампанії проти ЄАК у 1946–1948 рр. У повоєнні роки патріотичні гасла періоду так званої Великої Вітчизняної війни з їх возвеличенням героїчного минулого, передусім Росії, поступово перейшли в площину великодержавного російського шовінізму. 20 листопада 1948 р. рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) ЄАК було ліквідовано за звинуваченням у антирадянській пропаганді та націоналістичній діяльності. Це стало початком відвертої антисемітської державної кампанії.
Одразу після закриття почалися репресії проти членів ЄАК. 13 січня 1948 р. був вбитий голова ЄАК, театральний режисер С. Міхоелс. Того ж року було заарештовано керівний склад комітету, закрито газету «Ейнікайт». Протягом 1948–1952 рр. понад сотню осіб звинуватили в «злочинних» зв’язках з ЄАК, десятки єврейських письменників, вчених і публічних діячів опинилися за ґратами. Були ув’язнені їдишомовні літератори – Натан Забара, Мойше Пінчевський, Гершль Полякнер – члени Спілки письменників України. Кабінет єврейської мови, літератури та фольклору при АН УРСР закрили, а його директора, визначного літературного критика і мовознавця Елі Співака, закатували до смерті. 12 серпня 1952 р., за вироком військової колегії Верховного суду СРСР, було таємно страчено (розстріляно) 30 активістів комітету. Серед них – їдишомовні літератори України: Давид Бергельсон, Давид Гофштейн, Лев Квітко, Перец Маркіш, Іцик Фефер. Було ліквідовано єврейські літературні та наукові об’єднання в Москві, Києві, Мінську. Їх членів здебільшого заарештовано. Загалом, у період 1948–1953 рр. радянський режим активно використовував усі можливі засоби пропаганди для формування негативного образу євреїв як буржуазних націоналістів.
Поминальна служба в хоральній синагозі за загиблими під час Голокосту, 14 березня 1945 р. У першому ряду праворуч поет Іцик Фефер (в окулярах) та актор Веніамін Зускін (Джерело: Ф. Кандель. Книга времен и событий. История евреев Советского Союза (1945–1970). Т. 6. Москва: Мосты культуры, 2007. С. 18)
Єврейський антифашистський комітет, 1946 р. Зліва направо: А. Суцкевер (стоїть), П. Маркіш, С. Галкін, І. Фефер, Б. Гольдберг – голова Комітету єврейських письменників, акторів та вчених США, зять Шолом-Алейхема, Д. Бергельсон, А. Кушніров, Х. Граде, С. Персов (Джерело: Ф. Кандель. Книга времен и событий. С. 228)
Заарештовані і звинувачені в «антирадянській діяльності» євреї (зліва направо): Мойсей Добрускін (1890–1972), рабин Берл Левертов («Берл Кобелякер», 1885–1949, уродженець м. Кременчук на Полтавщині), меламеди Мордехай Гурарій та Лазар-Хаїм Гуревич (1896–?) (Джерело: Ф. Кандель. Книга времен и событий. С. 100)
Засуджені та страчені керівники ЄАК: Давид Бергельсон, Ілля Ватенберг, Чайка Ватенберг-Островська, Давид Гофштейн, Веніамін Зускін, Лев Квітко, Соломон Лозовський, Перец Маркіш, Леон Тальмі, Емілія Теумін, Іцик Фефер, Борис Шимеліович, Іосиф Юзефович (Джерело: Ф. Кандель. Книга времен и событий. С. 245)